З яких труб зробити дуги для парника: практичні поради

Парник – справжній друг садівника, а дуги в ньому – основа конструкції. Від них залежить, наскільки легко встановлювати і знімати плівку, та якої тривалості прослужить сама конструкція. Тож, з чого ж зробити дуги, щоб і міцно, і зручно, і недорого?

Популярним варіантом стали пластикові труби ПВХ. Вони легкі, гнучкі й недорогі, що дуже зручно, якщо потрібно багато дуг. Важливо вибрати труби з товстими стінками, щоб вони не ламалися і тримали форму. Однак ПВХ труби не дуже витримують сонячне випромінювання, тому з часом можуть стати крихкими та ламкими, особливо після кількох сезонів.

Якщо хочете щось надійніше, придивіться до металевих труб. Наприклад, тонкі сталеві або алюмінієві труби вигідно відрізняються міцністю. З ними складніше працювати – потрібні інструменти для різання і згинання, та й важчі вони. Але у відповідь отримуєте довговічний каркас, що без проблем тримає плівку навіть при сильному вітрі. Алюміній – це ще й корозійна стійкість, його важче проткнути випадковим ударом.

Існують також варіанти з металопластикових труб. Вони поєднують гнучкість пластику і міцність металевого шару всередині. Такий вибір зручний, якщо хочеться щось легке і водночас довговічне. Правда, ціни на металопластикові труби вищі, ніж на ПВХ, і не всі садівники можуть їх знайти в потрібних діаметрах.

Якщо маєте змогу, огляньте на місці залишки профільних труб або арматури – іноді можна виготовити дуги з підручних матеріалів, що суттєво зменшить витрати. Головне, щоб труби були достатньо гнучкими, щоб можна було зігнути їх у дугу, і досить міцними, аби утримати покриття парника, особливо якщо воно буде навантажене снігом чи вітром.

Наостанок: виготовляючи дуги, намагайтеся зняти зайві ризики, наприклад, погано зігнутий каркас або труби занадто тонкі там, де необхідна міцність. Спочатку варто зробити одну тестову дугу і випробувати її, перш ніж робити весь парник. Так уникнете неприємних сюрпризів у роботі саду.